ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Вперше назва "Україна" з'явилася наприкінці XII ст. в Іпатіївському літописі у 1187 році у зв'язку зі смертю в Переяславі князя Володимира Глібовича. У літописі говориться: "...и плакашася по нем всі переяславци... бе бо князь добр и крепок на рати... и о нем же Украина много постона...". За часів Галицько-Волинського князівства його землі одержали назву "Україна", яка пізніше, з XVI ст., вживалася в документах в межах більшості заселених українцями земель, що увійшли до Польщі.
***
Автохтон — грецьке слово, що відповідає латинському "абориген" і означає людину, що споконвіку живе в одній і тій же місцевості.
Професори Погодін, Лавровський, академік Соболевський розвинули теорію, що в Київському князівстві спочатку жили великороси (тобто росіяни), які після татарського погрому емігрували на північ, а на їхнє місце прийшли українці. Проти так званої погодинської теорії виступали професор Максимович ("О мнимом запустении Украины", 1857 рік), О.Котляревський ("Были ли малороссы исконньми обитателями Полянской земли или пришли с Карпат в XV веке") і В.Антонович ("Киев, его судьба и значение", 1882 рік). Докладний огляд цього питання дав професор М.Грушевський в своїх працях. Він переконливо доводить тезу про автохтонність українського народу.
Важливу роль у доведенні автохтонності українського народу відіграли пізніші археологічні розкопи, які виявили, що Київщина була заселена ще в палеоліті (найдавніші часи кам'яної доби). Знайдеш знаряддя праці, хатнє знадоб'я та виявлені особливості поховання людей дають привід вважати, що тут жив народ, який був пращуром теперішніх українців.
Підтвердження автохтонності українського населення принесли також дослідження трипільської культури — найдавнішої культури на території України. Хліборобська та мистецька традиції цієї культури спільні з цими традиціями сучасних українців.
***
Найдавніші згадки про приручення тварин на території України належать до епохи мезоліту — тобто VII-VI тис. до н.е. Як свідчать знахідки у мезолітичних шарах, першою свійською твариною був собака. В епоху міді-бронзи було приручено всіх основних сільськогосподарських тварин, в тому числі і коня, якого тоді ж пристосували до верхової їзди.
***
Початок землеробства на території України припадає на 2-у половину VI-V тис. до н.е., тобто на ранні етапи неоліту. Під час розкопок поселень племен буго-дністровської неолітичної культури виявлено керамічні вироби з відбитками зерен і полови злаків. За визначенням ботаніків, вони належать трьом видам: пшениці, ячменю та просу.
***
Першим кодексом норм давньоруського права є "Руська правда" — цінне джерело вивчення соціально-економічного і політичного життя, правової системи Київської Русі ХІ-ХІІ ст. Перші списки "Руської правди", що, вірогідно, була укладена в Софійському соборі і містила основи українського, білоруського, російського та литовського права, знайшов у 1738 році В.М.Татіщев.
***
Найстародавнішим істориком на території України вважається один з античних науковців Сириск. У 1908 році на землях античного міста Херсонесе археологи знайшли стелу з текстом III ст. до н.е. Напис вдалося розшифрувати, і з'ясувалося, що стелу було встановлено на честь херсонесіта Сириска, сина Геракліда, увінчаного за історичні дослідження золотим вінком. Нині стела зберігається в Херсонеському історико-архітектурному заповіднику в Севастополі.
***
Найдавніші прізвища, тобто власні особові назви, близькі за значенням до сучасних прівищ , зафіксовані в українських пам'ятках ділової мови — грамотах ХІV - XV ст. Це князь Іван Васильович Чорторийський, пан Іван Чорний, пан Воячко Рогатинський. Характерно, що все це прізвища людей, котрі належали до тодішньої суспільної верхівки, прізвища князів, магнатів, власників великих земельних маєтків. Чому саме в них з'явилися прізвища? Ці люди купували і продавали свої села й інші маєтності, записували їх у спадок дітям, родичам, і ці юридичні дії потребували оформлення відповідними документами. А для дітей чи онуків було вигідно, щоб прізвище свідчило про те, що вони нащадки і спадкоємці такого-то предка.
***
Найдавніші житла первісної людини на території України типу чумів, вкритих шкірами (стоянка Молодове-1 поблизу с.Молодове у Чернівецькій області), а також житлові печери з перегородками з кісток мамонтів (грот Чокура у Сімферополі) належать до муст'єрського періоду (середній палеоліт: 50-40-ві тис. до н.е.).
***
Найдавнішими документальними спорудами на території України, збудованими до винаходу технічних засобів будівництва, є кургани. Це —"піраміди південних степів", як їх називали перші дослідники XVIII ст. Феномен цих споруд, а, отже, і колосальних витрат непродуктивної праці, залишається нез'ясованим. Найбільша кількість степових курганів споруджена у ІІІ-ІІ тис. до н.е.
***
Перші кам'яні споруди на Русі відомі ще за язичницьких часів. Однією з таких будівель, згадуваних літописом, був князівський палац — терем Святослава Ігоревича у Києві.
Найдавнішими свідченнями про існування колісного транспорту є залишки возів, виявлені в Сторожевій Могилі поблизу Дніпропетровська, на Мелітопольщині та в інших місцях. Як тяглову силу для них використовували волів. Належать ці знахідки до племен ямської культури Подніпров'я, які жили наприкінці III — на початку II тис. до н.е.
***
Найбільшим транспортним шляхом стародавності, що пролягав на території України, був "шлях з варяг у греки" — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3000 км, що зв'язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Виникла вона у IX — на початку X ст. і мала велике значення для розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі Давньої Русі.
***
Перший автомобіль з'явився на території сучасної України, а разом з тим і в усій тодішній Російській імперії у 1891 році в Одесі Купив у Франції це механічне чудо редактор газети "Одесский листок" В.В.Навроцький. То була одна з найперших ще дослідних моделей уславленої згодом фірми Панар-Левассор.
***
Найдавніші згадки про пересилку вістей на території України належать до 1 тис. до н.е.: грецькі історики згадують про передачу повідомлень у народів, які жили у Причорномор'ї, — скіфів та сарматів.
***
Найбільшою битвою з XVII ст. до середини XX ст. є Берестейська битва 1651 року між Україною і Кримом з однієї сторони, і Річчю Посполитою — з іншої. В ній брало участь до 600 тис. воїнів. Тільки битви другої світової війни, зокрема на Курській дузі, біля Москви і Берліна мали більші масштаби.
***
Етруски (з латинської— плем'я, народ), давні племена, які в 1-му тисячолітті до н.е. населяли північну частину Апенінського півострова і створили розвинуту цивілізацію, що передувала римській. Етруски створили самобутнє мистецтво, яке з часом активно вплинуло на розвиток художньої культури стародавнього Риму. Значного розвитку досягла архітектура, планування міст, будівнича техніка. Були поширені храми з Трьома внутрішніми приміщеннями, зведені на високих подіумах, пишно оздоблені скульптурними композиціями і декором. Розвивались художні ремесла, зокрема виготовлення виробів з бронзи, золота, кераміки. Гробниці, склепи прикрашались монументальним живописом. Етруські жінки нарівні з чоловіками брали активну участь у суспільному житті.
Деякі українські вчені вважають, що етрусками були племена орійців, які переселились на Апеніни з пра-України. Застосовуючи закономірності граматичної будови української мови, так званий "український мовний ключ", американський вчений українського походження Іван Стойко розшифрував досить багато етруських написів. Одну із золотих таблиць, знайдених в етруському місті Пиргі в 1964 році, І.Стойко переклав так: "Колишній вояче, бачиш все. Ти, мабуть, вірив, і ту віру прийняли всі. Зобач чужинець це говорить і це гордість дасть. У собі я тішусь і знаю, бо ви учили "пошана в рай веде"...
ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА
В історичній літературі існує чимало версій походження слова "козак". Один із польських дослідників виводив це найменування від легендарного ватажка, що в давні часи успішно боровся з татарами. Звали його буцімто Козак. Інший, теж польський вчений, пояснював походження цього слова від "коза". Були версії, згідно з якими козаки — не українці, а нащадки відомих у часи Київської Русі войовничих племен хазарів. Турецькою мовою слово "козак'5 означає волоцюга, забіяка, розбійник. Очевидно, саме звідти воно й прийшло в Україну. Певно, не самі придумали собі наймення захисники нашого краю, а одержали його від ворога, І воно тут прижилося, зовсім утративши негативний відтінок. Бо козак в Україні став синонімом лицарської доблесті й благородства.
***
Дмитро Вишневенький ввійшов в народні думи під іменем Байди —безтурботним гультіпакою, що тільки й знає пити мед-горілку і, здається, зовсім не має ніякого іншого клопоту... Д. Вишневецький був першим, хто вирішив покласти край турецькому й татарському пануванню в південних степах України. Зібравши під своєю орудою чимале військо, він організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі. Але гетьмана зрадили й відправили до турецького султана. За народними переказами, султан придумав для гетьмана мученицьку смерть: його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благатиме, аби його зняли. Та ні благання, ні стогін не злетіли з його вуст.
Смерть Д.Вишневецького була великою втратою для козацтва. І невипадково історики називають його духовним батьком Січі.
Козацький гетьман Іван Свірговський — одна із загадкових постатей у нашій історії. Знаємо тільки, що його військо брало участь у повстанні в Молдові під проводом Йона Воде, який прагнув завоювати незалежність свого краю від султанської Туреччини. Султанське військо взяло в кільце козаків. Згідно з першою версією, Свірговський загинув разом зі своїми побратимами в тому бою. Згідно з другою, його пораненого захопили в полон і зажадали великого викупу. Не мав таких грошей отаман, і не було кому за нього заплатити. Так він і загинув у турецькій неволі. І ніхто не знає, де його могила.
***
Незвичайним і різнорідним був козацький побут. Існують різні оповідання, перекази, анекдоти про запорізьку старовину. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі",— оповідав колись столітній запорожець Микола Корж.
Запорожці брили голову, залишаючи чуприну рад лобом, — оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручували вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь.
Віталися козаки також на свій спосіб. Коли вибиралися в гості до чийогось куреня, то, ще сидячи на конях, гукали "Пугу! пугу! пугу!" Господар вигляне у віконце і відповість: "Пугу! пугу!" Тоді гість відзивається; "Козак з лугу!", а господар: "Повішайте там, де й наші коні", — тобто прив’яжіть коней до ясел і просимо до хати,
Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів. Особливо любили вони вигадувати прізвища товаришам. Того, що спалив з необережності курінь, звали Палієм; того, що розкладав вогонь над водою, Називали Паливодою; такому, що варив кашу, давали ім'я Кашки або Кашовара. Так само пішли прізвища Горбач, Малюта, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...
***
Козацькі славнозвісні чайки не боялися ні бурі, ні оснащених важкими гарматами турецьких галер, до яких вони сміливо підходили впритул і брали на абордаж. Слово "чайка" походить від тюркського "чаік-чаік", що значить човен, дубок. Вони були, як правило, понад 12 м завдовжки й 3-5 м завширшки. На кожному сідало кілька десятків веслярів, і, розсікаючи воду, чайка летіла, мов на крилах. У чайці вміщалося до 60 осіб з усім військовим спорядженням, до якого входило навіть кілька легких гармат, що називалися фальконетами. При попутному вітрі на чайці напиналося вітрило.
Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога.
Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з'являлися з самісінького дна моря.
Збереглися свідчення самовидців про загадкове козацьке судно, яке було, мабуть, одним із перших варіантів підводного човна. Воно мало два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. А в висунуту над поверхнею моря трубу — прообраз майбутнього перископа — стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з'явиться турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода. При наближенні до ворога баласт викидався, човен несподівано зринав на поверхню, і знову козаки з'являлися ніби з самісінького дна моря.
***
У козацьких реєстрах він записаний під іменем Петра Калниша. В історію ж увійшов як Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорізької Січі. Відомо, що з молодих років пов'язав він свою долю з козацтвом. 1761 року його, людину вже похилого віку, було обрано кошовим отаманом. Кошовий очолював козацьке військо у війні Росії з турками й татарами. Його було нагороджено золотою медаллю з портретом імператриці. Відомо також, що кошовий мав заслужену репутацію будівничого. З його ідеї і на його кошти з'явилися прекрасні церкви в Лохвиці, в Ромнах, а також у Межигірському монастері.
Для історії зберігся лист генерал-губернатора князя По-тьомкіна до кошового. Потьомкін запевняв, що завжди при царському дворі буде відстоювати інтереси Січі і всієї України. Та не минуло й року, як Січ було зруйновано, а Петра Калнишевського разом із військовим писарем Гробою та військовим суддею Головатим арештовано. Калнишевського було завезено аж на Біле море, на Соловецькі острови. Там "кошового замурували в казематі, залишивши тільки маленьку щілину, в яку йому подавали їжу. Помер останній кошовий на Соловках у стодванадцятирічному віці.
Перед смертю йому дозволили їхати в Україну. Але гордий козак відповів, що, оскільки в Україні вже немає Січі Запорізької, то і йому більше немає місця в Україні.
***
На овіяному козацькою славою острові Хортиця росте унікальний дуб. За переказами, цьому оспіваному в піснях та легендах дереву вже понад 700 років. Товщина його стовбура по колу — 6 м 32 см, діаметр крони — 45, висота — 33 м. На довгому своєму віці бачив він і чумаків, які, йдучи в Крим по сіль, зупинялися перепочити в його затінку, і орди татар, що вихором налітали на українські землі. Пам'ятає він і гетьмана Богдана Хмельницького та його побратимів, які спекотної днини пили воду з джерела. Не забув він і славних козаків-запорожців, бо ж росте неподалік козацької вольниці — у селі Мала Хортиця під Запоріжжям.
І ось цей дуб, такий могутній і кремезний, тяжко захворів. Може, вийшов вже вік дуба, а може причинок» тому грунтові води, що високо піднялися після спорудження Каховської гідроелектростанції.
Група ентузіастів, щоб урятувати цю пам'ятку, вирішила створити мале підприємство "Запорізька старовина". Спеціалісти втілюють у життя проект нової дренажної системи.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...
Скіфи — народ, що жив на території теперішньої України протягом VII ст. до н.е.—III ст. н.е. Такого довголіття не знав жодний стародавній народ, що перебував на території нашої Батьківщини.
***
Перший на території нашої країни "перепис населення" зробив скіфський цар Аріант, прагнучи полічити кількість своїх підлеглих. Під страхом смертної кари він наказав всім дорослим чоловікам своєї держави принести по бронзовому вістрю стріли. Їх виявилося так багато, що цар вирішив спорудити з них собі пам'ятник. Він звелів розплавити вістря і відлити мідну посудину, яку було встановлено в священній місцевості Єксампеї, десь між Дніпром і Південним Бугом. Посудина ця вміщувала 600 амфор (щонайменше 6 тис. літрів), а товщина її стінок становила 6 пальців.
***
Давньогрецький історик Геродот, що мандрував Скіфією, подав кілька легенд про походження скіфів. За однією з них, прародичем скіфів був син Зевса Геракл. Подорожуючи по Таврії, він одного разу заснув, а коли прокинувся, побачив, що зникли кудись його коні Пошуки привели Геракла до Гінеї. Тут у глибокій печері він побачив дивну істоту — напівжінку-напівзмію, яка сказала, що коні стоять у неї. За повернення їх вона зажадала від Геракла вступити із нею в шлюб. Коли від цього шлюбу народилися троє синів — Агафірс, Гелон та Скіф, напівдіва спитала Геракла, кому з них передати на володіння країну, де вона мешкала. У відповідь на це Геракл залишив їй один із своїх луків і пояс, на кінці якого висіла золота чаша, й сказав: "Віддай свою країну тому з синів, який зможе підперезатися цим поясом і натягти лука". Таке зміг зробити лише Скіф, який і став родоначальником усіх скіфських царів. "На пам'ять про цю подію, — пише Геродот, — скіфи й досі носять на поясі золоту чашу".
***
Виявляється, що прозорим склом на території України користувалися ще скіфи. Такий факт установлено при розкопках Товстої Могили, де знайшли уламки скляного посуду. До цього вважалося, що прозоре скло вперше з'явилося в Україні принаймні на 200 років пізніше.
***
Автор Української Малої Енциклопедії Є. Онацький, роблячи у своїй великій праці розвідки щодо державності України, висловив таке цікаве спостереження. Творення держави — велика справа, яка ніколи не вичерпується в одному поколінні. Щоб створити державу, треба кілька поколінь, що передають одне одному визвольні ідеї, підтримують традицію будування незалежної держави. Так, створення Франції тривало два століття. Об'єднання Італії в державний організм, який проповідував Маккіавеллі, здійснилося за 300 років після його смерті. Боротьба ірландського народу за створення власної державності триває вже понад 600 років.
***
Поняття Україна і Русь є тотожними. Русь — давня назва України із столицею в Києві.
Перша конституція України була створена 1710 року гетьманом України Пилипом Орликом.
***
Відомо, що царський і радянський уряди видавали постанови, укази, циркуляри, розпорядження, що обмежували, а то й забороняли українську мову, культуру взагалі. Ось роки, в які ці постанови було видано: 1627, 1672, 1690, 1720, 1755, 1766, 1784, 1786, 1817, 1847, 1863, 1876,1884, 1908, 1914, 1933, 1938,1958, 1978, 1983, 1987.
***
На питання, коли хрестили Русь, більшість відповідає так: 988 року за князювання Володимира Святославича. При цьому згадуємо пам'ятник князю в Києві над Дніпром, де він навічно застиг у височині із хрестом у руці. Але Володимир хрестив Русь вдруге. У нього був попередник — князь Аскольд. Влітку 860 року за князювання в Києві Аскольда відбувалося хрещення Русі. Що ж сталося після того? Чому про той факт забули, а Володимирові довелося вдруге хрестити Русь?
822 року Аскольда було вбито. В державі знову запанувало язичництво, бо місце Аскольда на Київському престолі зайняв князь Олег, язичник. З літописів вилучалися всі згадки про події літа 860 року. Онук Олега — Володимир — вирішив приєднати Русь до християнського світу. Цього разу нова релігія стала державною. Тому в свідомість наступних поколінь Володимир увійшов першим і єдиним хрестителем Русі.
***
Знамениті морські походи київських князів назавжди лишилися в історії яскравими сторінками воєнного мистецтва.
Одного разу Візантія, знаючи про те, що мають прийти руські кораблі, замкнула величезними ланцюгами Босфорську протоку. Але кмітливі русичі знайшли вихід. Вони приладнали до суден колеса і, коли подув вітер, підняли вітрила. Кораблі по суходолу поїхали до стін столиці Візантії. Як свідчать історики, було це 907 року, коли дружину очолював князь Олег.
***
Львівський вчений-мовознавець М. Рогович висловив цікаву версію походження синього і жовтого кольорів на нашому прапорі. Він стверджує, що слово "хохол"— тюркського походження. Воно створено з двох самостійних слів: "хох", що значить синій, голубий, небесний, та "юлу"— жовтий, золотавий. Це поєднання, на думку мовознавця, й створило слово "хохол", тобто синьо-жовтий.
ГЕОГРАФІЧНІ ФАКТИ
Найбільша гірська система в Україні — Українські Карпати, які є частиною східних Карпат. Підносяться вони на заході, у межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, і простягаються смугою завдовжки понад 270 км і завширшки 100-110 км. Українські Карпати — середньовисокі гори, їхня пересічна висота 1000м.
***
Найвища гора України — Говерла в Українських Карпатах в Полонино-Чорногорському масиві, в межах Закарпатської області; її висота 2061 м над рівнем моря.
***
Найбільше плоскогір'я в Україні знаходиться в Карпатах на висоті 1758 м над рівнем моря. Це пласка вершина гори Паляниця у їхній східній частині —Чивчинських горах.
***
Найбільшою низовиною є Полісся Українське, що займає крайню північно-західну та північну території України і є складовою частиною великої Поліської низовини, яка на півночі поєднується з Білоруським Поліссям. На Заході Українське Полісся складається з найбільш заболоченої його частини — Волинського та Рівненського Полісся. Висоти даного регіону не перевищують 150-200 м.
***
Найбільшим морем, що омиває Україну, є Чорне море, яке має площу близько 420 тис. кв. км. Північна частина моря, яка омиває береги України, внаслідок невеликих глибин (80-120 м) та отримання у літній період теплих річкових вод краще прогрівається, а тому північне узбережжя моря найбільш заселене. У Чорне море впадають ріки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг.
***
Найбільша затока поблизу берегів України — Таганрозька. Довжина її 150 км, ширина біля входу 31 км, пересічна глибина 5 м.
***
Найбільшим островом, що належить Україні, є Джарилгач — острів у Каркінітській затоці Чорного моря. Довжина його близько 40 км. Він складений із піщаних порід; входить до складу Херсонської області.
***
Найвіддаленішою географічною точкою території України є острів Зміїний, або Фідонісі, який знаходиться у північно-західній частині Чорного моря, за 37 км від Кілійського гирла Дунаю. Його площа — 1,5 кв. км; належить до Одеської області.
***
Найбільший півострів в Україні — Кримський, площею 25,5 тис. кв. км. Омивається Чорним та Азовським морями. На півночі сполучається з материком Перекопським перешийком. Більша (рівнинна) частина півострова зайнята Причорноморською низовиною, на півдні підносяться Кримські гори.
***
Найбільша коса, тобто вузька намивна смуга суходолу, одним кінцем сполучена з материком, — Арабатська стрілка довжиною 115 км.
***
Найбільшою річкою України є Дніпро. Із загальної довжини 2201 км на Україну припадає 981 км. Це третя за довжиною і площею басейну річка Європи (після Волги і Дунаю). Бере початок з болота Аксеннінський Мох на південних схилах Валдайської височини, впадає у Дніпровський лиман Чорного моря. Її басейн займає 65% площі України.
***
Найбільшим озером в Україні є Ялпуг (Ялпух) у заплаві Дунаю, в Одеській області. Довжина його 39 км, ширина до 5 км, пересічна глибина 2 м, а площа 149 кв. км. Живиться озеро переважно за рахунок паводкових вод Дунаю та річок Ялпуг і Карасулак.
Найглибшим озером в Україні є Свитязь в басейні Бугу. Це одне з Шатських озер на Волині. Довжина його 9,3 км, ширина 8,0 км, площа 24,2 кв. км, максимальна глибина 58,4 км.
***
Найбільша штучна водойма, тобто водосховище, якщо йдеться про площу водного дзеркала, — Кременчуцьке, у середній течії Дніпра 2252 кв. км. Довжина 149 км, ширина до 28 км, об'єм води 13,5 куб. км.
***
Найбільший водоспад в Україні — Учансу. Вода падає майже прямовисно з виступу Головного пасма Кримських гір з висоти 98,5 м, навесні стік значно збільшується, а влітку водоспад майже пересихає. Навколо Учансу — заповідний ліс з кримської сосни, вічнозелених чагарників.
***
Найдовша печера в Україні — Оптимістична, що знаходиться в гіпсах Поділля (Тернопільська область). В ній розвідано і закартографовано 175 км ходів на глибині 20 м. Це одна з найдовших печер у світі. Поруч, теж в Тернопільській області, розташована друга за довжиною печера Озерна, довжина її лабіринту 114 км.
***
Найдавніший землетрус на території сучасної України, про який збереглися дані, датований 63 роком до н.е. і дістав назву Пантікапейського. «В той час, як Мітридат справляв на Боспорі свято Церери, раптом стався такий сильний землетрус, що, кажуть, за ним почалися страшні зруйнування міст і полів»,—свідчить давнє джерело. За даними розкопок можна припустити одночасні характерні пошкодження кам'яних будівель в таких населених пунктах: Пантікапей (на території сучасної Керчі), Німфей, Кітей, Пормфій.
***
Перші законодавчі акти про охорону природних багатств на території України були видані за часів Київської Русі. Так, «Руська правда» — збірник норм права Ярослава Мудрого — встановила відповідальність за незаконний відстріл бобрів, деяких рідкісних видів птахів. Вже в той час на території Київської Русі, зокрема у Володимир-Волинському князівстві, створювалися свого роду заповідні угіддя, насамперед у лісових масивах, де регламентувалися полювання та деякі інші види природокористування.
***
Ця чи не найдавніша гора розташована поблизу села Дністрово-Кам'янка на Дніпропетровщині. Вона має цікаву властивість — створювати шум у безвітряну погоду. Про гору-барометр місцеві мешканці знають: коли гора «шумить» — чекай зміни погоди. І вони ще ніколи не помилялись. Секрет того явища в тому, що узвишшя розташоване в районі повітряної течії, або простіше — на протязі. Цю особливість природи використовували спостережливі предки, вибираючи місця для будівництва вітряків. Досі в народі розповідають про чудо-млин, який колись стояв неподалік і безупинно крутився навіть у найспокійнішу погоду.
***
Співучі піски... Подібне явище спостерігається в багатьох районах світу. Схоже існує і в Україні, поблизу Нікополя, на косі біля річки Лапінки, на одному з рукавів Дніпра. «Спів» цих, мабуть, найдивніших пісків чути після дощу, коли верхній шар злипається і утворює крихку кірку. Крокуючи нею, можна почути звуки, подібні до свисту повітря, випущеного з автомобільної камери.
***
На звання найдавнішої річки може «претендувати» річка Сліпа Турія, що на Волині. Вона майже ніде не згадується, а «Словник гідронімів Української СРСР» інформує, що це річка, яка «нікуди не впадає», і подає її «прописку» — басейн Прип'яті. Свій початок річка бере від джерела у Щетининських та Чарчинських болотах, має своє русло і течію, місцями сягає 20 метрів завширшки, а потім через кілька кілометрів зникає. Не зумівши дістатися до Турії, Прип'яті або Стиру, Сліпа Турія залишається водяним апендиксом на рівнинних болотах.
***
Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.
ЦІКАВЕ З ГЕОГРАФІЇ ТА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Тварини України, що зникли. За княжої доби було в лісах і степах дуже багато різних тварин. З оповідань князя Мономаха знаємо, що він полював на турів і диких коней. Нині вже ні турів, ні диких коней в Україні немає. Вони повимирали. Але з різних описів наших літописців довідуємося про їхній вигляд та життя.
Тур з вигляду був подібний до великого бика. На голові він мав великі і довгі роги, закручені вперед і дещо догори. Його шерсть була чорна, вздовж хребта йшла білява смуга. Живився рослинними кормами. Тура вважають за предка нашої домашньої худоби.
Раніше тур був поширений у степу, лісостепу і лісах. Але потім його зовсім було винищено, і вже 300 років він не існує в Україні. Від тура залишилися тільки згадки в народних переказах. Вимер в Україні і дикий кінь, званий тарпаном. Нагадував він невеликого коня. Шерсть його була мишачого кольору, трохи світліша під черевом, уздовж хребта йшла темна смуга. Такі смуги були й на ногах. Останнього тарпана було вбито в Україні наприкінці минулого століття.
***
Найцікавіше озеро України. Від України далеко на схід у Центральну Азію тягнеться напівпустиня. Улітку тут часто дмуть гарячі сухі вітри — суховії. Через сухість рослини не можуть вкривати землю. Колючі трави ростуть пучками, рідкими сірими острівками, а між ними простягається гола, потріскана глина чи пісок. Тільки полин, верблюжа колючка та інші жорстокі трави можуть рости на такій землі. Струмки, малі річки й озера тут висихають, земля тріскається.
Серед цих непривітних, солонцюватих напівпустинних околиць розлило свої води озеро Манич-Гудило. Лежить воно у Маничській долині, що простяглася від Дону до Каспійського моря. Це одне з найцікавіших озер України. У багатоводні роки його води відпливають рікою Західний Манич до Дону, а там — в Чорне море. Але одночасно відпливають вони з Гудила рікою Східний Манич на схід, сходяться з водами річки Куми і впадають у Каспійське море.
Озеро Гудило неглибоке. Донедавна це було солоне озеро, в якому не могли жити риби. Але у 50-ті роки цього століття озеро було сполучено каналом з прісними водами Кубані й озеро почало оживлятись.
***
Великий Луг. Чому козаки оселилися саме тут? Нижче від острова Хортиця, між Дніпром і річкою Конкою, знаходився Великий Луг, тісно пов'язаний із Запорізькою Січчю, із славним козацтвом. Серед тих непрохідних колись боліт, густих чагарників містилася козацька твердиня. Чому козаки заклали Січ саме тут? Бо тут знаходили вони захист від ворогів. Великий Луг був символом безпеки й вільності. Недарма ж його називали "Великий Луг —батько". Тут серед тростяника, рогози та іншої болотяної рослинності, в непролазній гущавині гніздилися чаплі, кулики, чайки, качки. А раніше водилися олені, дикі коні, зайці, лисиці, куниці. Сьогодні ж залишилася тільки слава Великого Луга. Люди знищили тварин, вода залила лугові простори.
***
Яке море "краще"? До Азовського моря добре підходить народна приказка: "Маленький, але важненький". В 11 разів менше від Чорного моря, з середньою глибиною 6 м (найбільша — 13 метрів), воно дає в 6 разів більше риби. Через невелику глибину моря сонце може добре прогрівати його, а сонячне світло дає життя численним рослинам у воді й на дні моря. Крім цього, поживу, потрібну рибам, збільшують води Дону й Кубані, що течуть по родючих землях.
Великі запаси корму споживають не тільки ті риби, що живуть в Азовському морі, сюди приходять на "випас" і риби з Чорного моря. Таким чином, Азовське море стає наче пасовищем для риб.
***
Як виникло вугілля? Мало яка країна в світі така багата на родовища вугілля, як Україна. Найбільше їх в Донецькому басейні, славному на цілий світ. Родовища кам'яного вугілля утворилися у Донецькому басейні ще у кам'яновугільному періоді палеозойської ери (настав бл. 350 млн років тому, тривав 65-70 млн років). Кількасот мільйонів років тому на території теперішнього Донбасу росли велетенські хвощі з могутніми стовбурами; їхньому росту сприяла висока вогкість і спека. Протягом кам'яновугільного періоду ця територія кілька разів опускалася, її затоплювало море, а потім вона знов підносилася і ставала суходолом. На звільнених від води просторах з часом виростали нові ліси, які згодом знову опускалися на дно моря. За цей довжелезний час нагромадилася величезна товща осадових порід потужністю 10-12 км. Під великим тиском, без доступу повітря, похований на морському дні, ліс звуглювався, каменів. Минали віки. В пізніших періодах існування нашої Землі море відступило з території Донецького басейну, дно його піднялося, виступила тверда земля із захованими в її надрах родовищами "чорного золота"— кам'яного вугілля.
***
Скільки гетьманів було в Україні? Україною понад двісті років правили 66 гетьманів: перший був Дмитро Вишневецький, оспіваний у думах як Байда, останній — Кирило Розумовський. Одні булавою освячували визвольні змагання народу, для інших блиск гетьманських клейнодів вгамовував спрагу честолюбства і власних корисних інтересів.
***
Дві нагороди гетьмана Мазепи. Російський цар Петро 1 запровадив у своїй імперії систему державних нагород. Намагаючись знищити автономію України, цар наблизив до себе гетьмана Івана Мазепу та козацьку старшину. І гетьман одержує ордей Андрія Первозванного — головну нагороду імперії. Після спроби Мазепи за допомогою шведського короля Карла XV вирвати Україну з пазурів двоголового орла, Петро 1 вирішує покарати "зрадника". І князеві Меншикову було велено приготовити орден Юди спеціально для Мазепи (Юда — біблійний персонаж, що продає Ісуса Христа за 30 срібників). На ордені Меншиков наказав "вирізьбити Юду на осиці повішеного, а знизу тридцять срібників лежачих і біля ніг торба, а позаду напис проти цього — триклятий син погибельний Юда, що за срібролюбство давиться". Але виготовлена "нагорода " була вже ні до чого, бо гетьман Іван Мазепа помер...
Орден Юди, точніше антиорден, ця хвилинна примха царя, довго валявся в царських хоромах, аж поки десь щез.
***
Нащадки аріїв. В українській культурі збереглося чимало елементів, що пов'язують її з найдавнішими індоєвропейцями,— кочовими скотарями, які звали себе аріями. Во-
ни жили на території сучасної України. Арійські воїни, як і українські козаки, мали зачіску у формі оселедця. На гробниці фараона Хоремхеба, що правив у Єгипті 3400 років тому, зображені арії із "оселедцями" на голові.
Бойовий пояс аріїв з різноманітною зброєю згадується в стародавніх українських переказах. Цей пояс зберігся до наших часів у традиційному одязі корінних мешканців Карпат — гуцулів. Це — черес, широкий шкіряний пояс, оздоблений орнаментом та металом, пристосований для носіння топірця, ножа, люльки тощо.
***
Документальний портрет Івана Сірка. Кошовий отаман Запорізької Січі Іван Дмитрович Сірко — улюблений герой народних дум та переказів. З його ім'ям народна традиція пов'язує славетний лист запорожців до турецького султана Магомета IV, що в ньому з неперевершеною дотепністю та сарказмом висміяно претензії на світове панування.
Після смерті І.Сірка поховали неподалік від Чортомлицької (Старої) Січі в межах теперішнього села Капулівка (Запорізька область). 1967 року над його могилою нависла загроза: впритул наблизилися хвилі штучно створеного Каховського моря. Але прах було перенесено в небезпечне місце, тоді ж за ініціативою співробітників Дніпропетровського історичного музею череп гетьмана передали в лабораторію антропологічної пластичної реконструкції АН СРСР (Москва) для створення портрету І.Сірка.
При обстеженні черепа виявили дуже сильний розвиток м'язового рельєфу надбрів'я, потиличного виступу. Це означає, що Іван Сірко був людиною міцної статури й непересічної фізичної сили та витривалості (згадаймо, що за рік до смерті він ще водив козаків у низов'я Дніпра громити турецькі укріплення). Було припущено, що серед предків відважного лицаря були носії степового компоненту, але в його зовнішності домінували риси центральноукраїнського типу. Завідувачка лабораторії антропологічної пластичної реконструкції Галина Лебединська створила скульптурний образ вольового козака-звитяжця у розквіті сил. Саме таким залишився у пам'яті нащадків національний герой українського народу.
РОЗДІЛ 2
КУЛЬТУРА І НАРОДОЗНАВСТВО УКРАЇНИ
З ПРЕФІКСОМ «НАЙ»
Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI — на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
***
Найдавнішими міжнародними юридичними актами Київської Русі були договори з греками, тобто Візантією, які належать до X ст.
***
Найвидатнішою жінкою Київської держави вважається Ольга, жінка Ігоря, яка взяла владу після його смерті. Виняткове явище в ту сувору епоху — жінка впродовж багатьох років (з 944 по 969) мала владу у великій державі, що є свідченням її великого таланту. Князювала вона від імені малолітнього сина Святослава, але твердо тримала владу у своїх руках. Вона об'їздила свої землі і встановлювала в них нові закони, засновувала нові оселі. Вважається, що вона була першою жінкою-русинкою, яка стала відомою в світі.
***
Найдавніша згадка про «руську» (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 року. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» І.Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
***
Найпершим видатним українським поетом, ім'я і твори якого ми знаємо, треба вважати Павла Русина з Кросна (близько 1470-1517). Він довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні. В своїх творах з любов'ю описує рідну землю, означення «русин» для нього—«слово солодке», і він гордий з того, що носить таке ім'я.
***
Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вва
|
